Що ми знаємо про пил?

Він усюди: на телевізорі, в улюбленій диванній подушці, у дверній щілині, на кришці каструлі з борщем, на забутій на столі кульковій ручці, та й на самому столі його сила-силенна. Лежить сірим шаром й аж ніяк не втішає око й ніс. «Пил століть» - не просто стійкий вислів. Насправді на кожну соту частку секунди припадають мільйони руйнувань «сущого» на Земній кулі, і все це перетворюється на ненависний нам пил, який вітром піднімається в повітря, а потім осідає в наших оселях. Учені виділяють двох «чемпіонів» з виробництва пилу: Світовий океан і вулкани. Якщо ширше - вода й гори. Вода, розбиваючись об скелі дрібними краплями солоної води, перетворюється на сіль. А далі хмарою переміщається в міста, де осідає на «верхівках» наших головних уборів. Вулкани викидають в атмосферу подрібнену гірську породу, що теж, у свою чергу, «приходить» і встеляє наші бруківки, з яких наші черевики приносять у дім пил. Виходить, наш килимок біля дверей - це поклади копалин і нехарчової солі. Ще один науковий факт: комети й метеорити заносять в атмосферу неземний пил. Осідаючи, він робить важчою нашу Землю щорічно на 10 тонн.

Чим загрожує наявність пилу «у нашому інтер'єрі»?

По-перше, пил (не окремо взята, видима тільки під мікроскопом порошина, а їхнє скупчення) - це дуже потужний руйнівник. Складно повірити, але пил має «дію стирання», що значно інтенсивніша за наждаковий папір. Порошини, потрапляючи, наприклад, у структуру тканини оббивки стільця, труться одна об одну, і спочатку ваш стілець «втрачає блиск», а потім старіє - рветься. Звичайно, у цьому досить важливу роль відіграли й ваші штани, але вік вашим меблям укорочує саме пил. Друга неприємність, яку приніс із собою пил, це алергія. Наша слизова носа, безперечно, більшу частину цієї гидоти в організм не пропускає, але пил складається не лише з піску Сахари або водоростей Мертвого моря, але й з усілякої хімії, з якою нашому органу нюху впоратися не під силу. І почалося: астми, дерматити, кон’юктивіти. Значну частку пилу продукуємо ми самі: лусочки нашої шкіри, слина, нігті. У моєму будинку в поняття «пил» вписується також і вовна улюбленої кішки, пилок «підвіконної оранжереї». Про бактерії та кліщів теж не варто забувати - це невід'ємна складова пилового мікросвіту. І що найбільш незрозуміле - як боротися з цією навалою. Вологе прибирання й пилосос справляються з пилом, який «лежить», але ті часточки, нам невидимі, які під час прибирання «зависають» над поверхнею, пилосос поглинути не в змозі. І тому після «генералки» на нашому килимі пилу хоч меншає, але ненабагато. Навіть якщо влаштувати протяг: скільки піде - стільки ж повернеться. Залишається сподіватися на прогнози наших фантастів: життя без хвороб, проблем і пилу. Можливо, створення якогось екологічно чистого простору наших приміщень - справа не так уже й фантастична.

<<Назад